Історія Бонні Паркер і Клайда Берроу – це набагато більше, ніж романтична розповідь про кримінальне життя двох молодих людей. Парі вдалося стати уособленням бунтарства та непокори, які вона не побоялася проявити у розпал Великої депресії. Проте навіки увійти до історії закохані змогли не через те, що кинули виклик системі, а завдяки їхній надзвичайній любові один до одного та жазі до свободи. Далі на dallas-yes.
Бідне дитинство майбутніх гангстерів
Бонні Паркер народилася 1 жовтня 1910 року в техаському містечку Равенна. Її батько Чарльз Паркер був малярем, а мати Емма Крауз займалася вихованням трьох маленьких доньок. Коли Бонні виповнилося чотири роки, батько раптово помер. У зв’язку з цим овдовіла Емма була вимушена разом зі своїми дітьми переїхати до Далласа, де знаходився дім її батьків.
Змалечку Бонні мріяла про те, щоб влаштуватися на роботу. Жити в бідності вона не могла, адже вважала себе надто розумною для цього. Щоб хоч якось відвернути свою увагу дівчина писала вірші, малювала та уявляла своє розкішне майбутнє. Їй подобалися модні сукні та капелюшки, які вона так часто бачила у своїх улюблених фільмах.
Свою першу роботу Бонні Паркер знайшла у 17-річному віці. Тоді її взяли офіціанткою в кафе “Марко”. Але через два роки заклад закрився через складну економічну ситуацію в країні.
Клайд Берроу народився 24 березня 1909 року в окрузі Елліс, що неподалік від Далласа. Його родина теж була багатодітною та дуже бідною. Щоб хоч якось утримувати сімох дітей, батьки Клайда займалися фермерством. На відміну від Бонні, Клайд не просто мріяв про багате життя, а одразу робив необхідні, на його думку, для цього кроки. У 1926 році хлопця вперше заарештували за те, що він не повернув орендований автомобіль. З цього моменту і почалася злочинна діяльність юнака, в якій його всіляко підтримував його брат Марвін.
Попри наявність легальної роботи, Клайд раз за разом порушував закон: він займався зламуванням, викраденням та пограбуванням. У квітні 1930 року хлопець вкотре потрапив до в’язниці, де під час відбування покарання скоїв своє перше вбивство. Жертвою Клайда став інший ув’язнений, якого той жорстоко забив до смерті.
У 1932 році Клайда Берроу було звільнено. Проте стіни в’язниці він покинув ще більш жорстокою та байдужою людиною. Навіть його найближчі люди з жахом помітили ці незворотні зміни.
Знайомство Бонні та Клайда
Бонні Паркер та Клайд Берроу познайомилися взимку 1932 року. На той момент за плечима кожного з них вже був нехарактерний для їхнього віку досвід: вона нещодавно розірвала нещасливий шлюб, а він тільки-но вийшов з в’язниці. Вони одразу помітили один одного, коли опинилися в гостях у спільної подруги. Клайд був у захваті від низенької та худої дівчини, в голові якої майоріли сотні цікавих думок. Бонні ж своєю чергою навпаки боялася своїх почуттів, адже Клайд був повною протилежністю тієї людини, з якою б вона хотіла провести своє життя.
Зрозуміти те, що вони залишаться разом, закоханим допомогла одна ситуація. Через декілька днів після доленосного знайомства Клайда вкотре заарештували. Проте Бонні не могла змиритися з цією думкою, тому пронесла до в’язниці зброю. Таким чином, хоч і ненадовго, проте злочинцю вдалося втекти.
Так і почалася історія кохання Бонні Паркер та Клайда Берроу, сповнена драматичними погонями, кривавими сутичками та надзвичайною любов’ю.
Спільна діяльність невловних злодіїв
Такими, як про них знають наші сучасники, Бонні та Клайд стали навесні 1932 року. Про цю кримінальну пару з автоматами ходили легенди. Правоохоронним органам не вдавалося їх спіймати, адже ніхто не міг описати коректно, як саме вони виглядають.
Бонні Паркер та Клайд Берроу разом зі своїми спільниками переїжджали з одного штату в інший, спустошуючи зустрічні магазини та заправки. Більш жорстокими їхні злочини стали після того, як під час одного з пограбувань вони застрелили власника магазину. Після цього вони скоїли вбивство шерифа та його помічників в Оклахомі. Здавалося б, саме час було б прийти до тями та припинити свавілля. Але Бонні навпаки запевняла Клайда, що їм треба закінчувати “грати в ігри” та займатися серйозними справами.
Загалом за весь час парі вдалося пограбувати понад 10 банків, скоїти 13 вбивств та 5 викрадень. Їхніми жертвами переважно були або державні діячі, або представники правоохоронних органів. Попри всі намагання правоохоронної системи, їй ніяк не вдавалося вийти на слід легендарних злочинців. Поліціянти не мали необхідного транспорту, екіпірування та зброї.
Зламний момент
Як то кажуть, все має свій початок і свій кінець. Історія найпопулярніших американських грабіжників закінчилася приблизно через два роки після свого початку.
Коли Бонні та Клайд витратили майже всі награбовані гроші, вони разом зі своєю бандою були вимушені переїхати жити до Джопліна. Там вони планували на певний час заховатися від правоохоронців, а також відпочити. Але їхні регулярні гулянки були не до вподоби іншим містянам, тому вони подзвонили до поліції.
Коли патрульні їхали на місце виклику, то були впевнені, що там на них чекають звичайні правопорушники. Проте коли перший офіцер вийшов з машини, члени бандитського угруповання відкрили по ньому шквальний вогонь. Розуміючи, що після такого з хвилини на хвилину до правоохоронців має приїхати підтримка, злодії поспіхом втекли з будинку. Згодом серед залишених ними речей були знайдені численні фотографії, на яких можна було чітко розгледіти кожного члена банди.
Фотографії Бонні Паркер та Клайда Берроу були розіслані сотнями газет, а про їхню злочинну діяльність дізналися сотні тисяч людей, парі не залишалося нічого іншого, тільки як переховуватися в найглухіших селах.
Медіа, що поширювали фото кримінальної пари, всіляко намагалися переконати суспільство в тому, що вони – справжнє зло. Проте більшість американців навпаки почала співчувати та підтримувати Паркер та Берроу. Несподівано для всіх злочинці стали уособленням непокори, надзвичайної сили духу. Збіднілим на той час американцям ця пара своїм прикладом показала, що життя може бути іншим.
Трагічне затримання легендарних злочинців
Бонні Паркер та Клайд Берроу були вбиті 23 травня 1934 року капітаном Френком Хеймером та його офіцерами. Хеймер вважався одним із найжорстокіших техаських рейнджерів, тому він вже давно був призначений відповідальним за пошуки легендарних антигероїв.
Оскільки парі доводилося іноді переїжджати з місця на місце у пошуках грошей та задля розв’язання інших проблем, то стежити за їхнім пересуванням стало цілком можливо. Френк Хеймер відстежив, коли та яким маршрутом Бонні та Клайд будуть повертатися до місця, де вони ховалися, та влаштував засідку в кущах. Як тільки між правоохоронцями та автомобілем Клайда настала необхідна дистанція, Хеймер дав наказ відкрити вогонь. Затримання пари перетворилося на справжню страту, адже закохані отримали приблизно по 50 куль. Згодом експерти зазначатимуть, що їхні тіла нагадували решето.
За життя Бонні та Клайд неодноразово говорили, що хотіли б бути похованими разом. Проте родина дівчини була категорично проти цього. Тому Бонні Паркер поховали на даллаському кладовищі Фіштрап, а Клайда Берроу – на кладовищі Вестерн-Хейтс поруч з його братом Марвіном. На поховання до всесвітньовідомих злочинців загалом прийшли понад 50 000 далласців та гостей міста.
Джерела: