Роль жінки у Далласі під час Другої світової війни неабияк змінилася. За статистикою, з 1941 по 1944 рік кожна четверта містянка була так чи інакше залучена до роботи на благо американської армії. У цей складний для країни час представниці прекрасної статі показали всю свою хоробрість, силу та витривалість. Деякі з них приєдналися до війська та були на фронті, деякі пішли працювати на промислові підприємства, а інші – надавали медичну допомогу або займалися благодійною діяльністю. Звичайно, були й ті, що зовсім не змінили професію та, наприклад, викладали у навчальних закладах. Не варто недооцінювати й тих містянок, що займалися вихованням дітей та чекали чоловіків з війни. Далі на dallas-yes.
Отже, кожна мешканка Далласа під час Другої світової війни робила все, що від неї залежало, наближаючи тим самим перемогу над гітлерівською армією.
Мешканки Далласа на фронті
Як можна допомагати армії безпосередньо на фронті американкам своїм прикладом показали британки. Ідею дозволити американським жінкам теж приєднатися до війська підтримали генерал Джордж Маршалл, перша леді Елеонора Рузвельт та і всі жінки Сполучених Штатів загалом. У травні 1942 року Конгрес заснував Жіночий допоміжний армійський корпус. Ця подія стала своєрідним зеленим кольором для всіх хоробрих дівчат.
Не залишилися осторонь й мешканки Далласа. Спочатку всі вони пройшли навчання. Переважно жінки мали змогу самостійно обирати ким саме вони бачать себе: перед ними було представлено понад 200 робіт. Вони могли стати медичними сестрами, пілотами, механіками, диспетчерами, перекладачами та іншими необхідними для потреб війська фахівцями. Звичайно, деякі містянки обирали професії більш безпечні, проте більшість все ж таки була готова зустрітися з ворогом буквально віч-на-віч.
Жінки на промислових підприємствах Далласа
Під час Другої світової війни не солодко довелося й тим жінкам, що залишилися в тилу. З 1941 року в Далласі відкрилися десятки нових підприємств, що виготовляли все те, у чому потребувала армія. Перейшли на воєнні рейки й досить відомі заводи, наприклад, “Форд Мотор”. Зібрати необхідну кількість робітників серед чоловіків було неможливо, адже переважно всі вони вже були на фронті. Тому потребу в робочій силі почали покривати представницями прекрасної статі.
Як не дивно, але мешканки Далласа виявилися надзвичайно працьовитими та не цуралися жодної брудної та важкої роботи. Вони з ентузіазмом займалися виробництвом та зварюванням деталей на гарматні установки, літаки, бомбардувальники та інші залізні потреби армії.
Бували місяці, коли жінки відробляли на підприємствах по декілька 8-годинних змін поспіль, а потім ще мали добиратися додому на автобусі.
Коли закінчилася Друга світова війна і чоловіки почали поступово повертатися на свої робочі місця, жінки з жахом зрозуміли, що за цей час звикли до роботи на промислових підприємствах. Знову повертатися додому до хатнього господарства їм вже не хотілося. Через це з’явилися проблеми у стосунках між чоловіками та дружинами. Відсоток розлучень значно зріс. Проте мешканки Далласа виявилися надзвичайно розумними: за роки своєї праці вони регулярно відкладали частину зарплати, а тому змогли зібрати власні заощадження. Допомогло їм й те, що під час війни вони не мали можливостей десь ці гроші витрачати. Саме за ці кошти жінки без проблем купували собі нові будинки та відмовлялися знову повертатися під чоловічий тиск.
Можливості для феміністок та темношкірих жінок
Протягом багатьох поколінь жінки були простими домогосподарками, на яких мало хто звертав увагу. Займатися власною кар’єрою вони не мали змоги, адже виходили заміж одразу після школи та повинні були доглядати за чоловіком та дітьми. Тому коли нарешті з’явилася можливість спробувати себе у ролі голови родини, більшість містянок вирішили, що настав їхній час. Так в американському суспільстві з’явився образ Клепальниці Розі – символ професіоналізму, спроможності та витривалості робітниць. Але це не стосується без винятку всіх жінок Далласа. Були й ті домогосподарки, які не ризикнули залишити хатні обов’язки. Натомість вони стали чи не найбільшими мотиваторами для своїх чоловіків. Жінки писали листи своїм коханим та рідним на фронт, де розповідали про те, як їх чекають вдома.
Під час Другої світової війни жінки почали заробляти гроші для того, аби прогодувати дітей та оплатити рахунки. Держава з розумінням ставилася до нових обставин, тому щедро віддячувала за тяжку працю жінок. Особливо ці зміни відчули феміністки та темношкірі жінки. До цього багато років поспіль вони страждали через статеву та расову дискримінацію, яка помітно відійшла на другий план з початком війни. Нові роботи для жінок були більш високооплачуваними, ніж ті, що були раніше.
Роль жінки у Далласі стала всемогутньою та всеосяжною під час Другої світової війни. Представниці прекрасної статі показали, що можуть одночасно працювати на заводах та гідно виховувати майбутнє покоління. Таким чином, жінки довели чоловікам, що поки вони захищають свої родини на фронті, вони зберігають мир в їхніх оселях.